Основні положення
Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду є міжнародним договором, який регулює питання цивільної відповідальності за шкоду, спричинену ядерною аварією.
Конвенція була укладена у Відні 21 травня 1963 року та набрала чинності 12 листопада 1977 року. Депозитарієм Конвенції є Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).
Конвенція поширюється на ядерні установки та ядерні матеріали, що знаходяться під контролем держави або будь-якої особи, яка діє за уповноваженням держави.
Конвенція встановлює принцип абсолют відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, спричинену ядерною аварією. Це означає, що оператор ядерної установки несе відповідальність незалежно від того, чи був він винен у виникненні ядерної аварії.
Конвенція передбачає обмеження відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, спричинену ядерною аварією, на суму, еквівалентну 300 мільйонам спеціальних прав запозичення (СПЗ).
Область застосування
Конвенція поширюється на шкоду, спричинену ядерною аварією, що відбулася на території будь-якої держави, яка є учасницею Конвенції, або на території будь-якої іншої держави, якщо така держава дала згоду на застосування Конвенції до цієї ядерної аварії.
Конвенція поширюється на шкоду, заподіяну як фізичним особам, так і юридичним особам.
Конвенція не поширюється на шкоду, заподіяну внаслідок збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни, повстання або інших подібних подій.
Відповідальність оператора ядерної установки
Оператор ядерної установки несе абсолютну відповідальність за шкоду, спричинену ядерною аварією, незалежно від того, чи був він винен у виникненні ядерної аварії.
Відповідальність оператора ядерної установки за шкоду, спричинену ядерною аварією, обмежується сумою, еквівалентною 300 мільйонам СПЗ.
Якщо шкода, спричинена ядерною аварією, перевищує суму, на яку обмежується відповідальність оператора ядерної установки, то така шкода відшкодовується за рахунок держави, на території якої сталася ядерна аварія.
Права та обов’язки держав-учасниць
Держави-учасниці Конвенції зобов’язані вжити необхідних заходів для забезпечення виконання положень Конвенції на своїй території.
Держави-учасниці Конвенції зобов’язані повідомляти МАГАТЕ про всі ядерні аварії, що сталися на їх території.
Держави-учасниці Конвенції зобов’язані надавати МАГАТЕ допомогу в розслідуванні ядерних аварій та в оцінці шкоди, спричиненої ядерними аваріями.
Держави-учасниці Конвенції мають право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної ядерною аварією, що сталася на території іншої держави-учасниці Конвенції.
Зміни та доповнення до Конвенції
До Конвенції можуть вноситися зміни та доповнення шляхом укладання протоколів. Протоколи підлягають ратифікації державами-учасницями Конвенції.
Протокол 1997 року до Конвенції вносить зміни та доповнення до Конвенції, які стосуються, зокрема, збільшення суми, на яку обмежується відповідальність оператора ядерної установки за шкоду, спричинену ядерною аварією, до 1500 мільйонів СПЗ.
Висновок
Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду є важливим міжнародним договором, який регулює питання відповідальності у випадках ядерної аварії. Конвенція забезпечує захист прав та інтересів потерпілих від ядерних аварій та сприяє розвитку мирного використання ядерної енергії.
Найчастіше задавані питання
- Які основні положення Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду?
- На кого поширюється Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду?
- Яка відповідальність оператора ядерної установки за шкоду, спричинену ядерною аварією?
- Які права та обов’язки держав-учасниць Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду?
- Які зміни та доповнення були внесені до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду?