Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Метод обстеження вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки з показником FIB-4 ≥1,3
Фіброз печінки є серйозним ускладненням багатьох хвороб, таких як цироз чи запальні захворювання печінки. Для визначення ступеня фіброзу печінки використовуються різні методи обстеження. Один з них — шкала FIB-4, яка є простим способом визначення ризику фіброзу печінки. Якщо показник шкали FIB-4 дорівнює або більший за 1,3, то варто додатково обстежити печінку для визначення ступеня фіброзу.
Один з найбільш оптимальних методів обстеження в такій ситуації є транзієнтна еластографія. Цей метод є неінвазивним і дозволяє швидко та ефективно визначити ступінь фіброзу печінки. Транзієнтна еластографія вимірює жорсткість тканини печінки, яка змінюється в залежності від ступеня фіброзу. Результати цього обстеження можуть допомогти лікарю визначити подальші тактики лікування та моніторингу стану печінки пацієнта.
Іншим можливим методом обстеження може бути аналіз крові для оцінки ризику фіброзу печінки за допомогою NALFD Fibrosis Score (NFS). Цей метод базується на клінічних та біохімічних даних пацієнта і може бути корисним у визначенні ступеня фіброзу. Однак, в порівнянні з транзієнтною еластографією, NFS може бути менш точним і не таким чутливим у визначенні ризику фіброзу.
Отже, у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику FIB-4 ≥1,3 найбільш оптимальним методом обстеження є транзієнтна еластографія. Цей метод є неінвазивним, точним та швидким, дозволяючи вчасно виявляти та визначати ступінь фіброзу печінки у пацієнтів.