Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Вторине оцінювання ризику фіброзу печінки
Фіброз печінки є серйозним станом, який може виникати внаслідок ряду захворювань і може прогресувати до цирозу печінки, що загрожує життю. Тому вчасна та точна діагностика фіброзу печінки є критично важливою для запобігання подальшого ушкодження печінки. Одним із методів оцінювання ризику фіброзу печінки є використання шкали FIB-4.
Якщо показник шкали FIB-4 більше або дорівнює 1,3, це може свідчити про підвищений ризик фіброзу печінки. У такому випадку рекомендується провести транзієнтну еластографію як метод обстеження у межах вторинного оцінювання. Транзієнтна еластографія є невторгнутою та немінінвазивною процедурою, яка дозволяє оцінити жорсткість печінки. Цей метод дозволяє точно визначити рівень фіброзу в печінці та визначити його стадію.
Біопсія печінки, хоча і є «золотим стандартом» для діагностики фіброзу, але відбувається під впливом ризику ускладнень та невдалого відбору при великій кількості хворих на гепатити, що може завдати шкоди самому органу. МРТ печінки та NALFD Fibrosis Score (NFS) також можуть бути корисними методами обстеження, але в конкретному випадку з показником шкали FIB-4 ≥1,3, транзієнтна еластографія є найбільш відповідним засобом діагностики.
Отже, для оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику шкали FIB-4 ≥1,3 рекомендується виконати транзієнтну еластографію.